Перша хвиля воєнних мігрантів з України приїхала сюди ще у 2014-2015 році. Відчувши складнощі адаптації та гіркоту втрати дома, українці у Польщі, що приїхали сюди з Донбасу та Криму, краще за інших розуміють потреби сучасних втікачів від війни. Тому саме вони — перші волонтери, які прийшли на допомогу і продовжують допомагати землякам у Польщі після початку повномасштабної війни.
До речі: Який банк у Польщі пропонує українцям безплатні перекази та зняття гривні без комісії?
Одним із таких втікачів від війни першої хвилі був Кирило Шкіренко, який разом із батьками приїхав до Польщі у 2016 році з українського Єнакієвого. Зараз Кирило — лідер волонтерського руху Step by Step in Kraków, що проводить численні заходи з допомоги українським вимушеним мігрантам у Польщі.
З Єнакієвого до Польщі: історія порятунку
Коли на українське Єнакієве Донецької області почали падати перші рашистські бомби, Кирило Шкіренко ще вчився у школі. Рятуючись від війни, яка розпочалась в Україні у 2014 році через російських окупантів, він з батьками переїхав у Харків. А по закінченню школи через деякий час родина вирушила до Польщі.
Польщу родина обрала не випадково. По-перше, батьки Кирила вже тоді надто добре розуміли небезпеку з боку росії й вирішили їхати з України. По-друге, виявилось, що бабця за маминою лінією була полькою. Тому отримати Карту поляка стало питанням часу.
Кирило згадує, як в часи першої хвилі воєнної міграції українці не отримували такої підтримки й допомоги, як зараз. Ані в Харкові, де внутрішніх переселенців взагалі приймали далеко не з відкритими обіймами. Ані у Польщі, де у 2016 році ще не було стільки допомоги міжнародних організацій, а головне розуміння, що в Україні йде справжня війна.
Хлопець ще у Харкові готувався до переїзду до Польщі й почав вчити польську мову. Тому по приїзду майже одразу почав працювати, допомагаючи батькові. Згодом до Польщі переїхала й мама Кирила.
Перша робота хлопця у Польщі — мерчендайзер, після працював на касі в магазині та підтягував мову. Вивчивши польську на достатньому рівні зміг отримати кращу роботу — в агенції з працевлаштування.
Кирило допомагав українцям, на той час трудовим мігрантам, розв’язувати питання пов’язані з працевлаштуванням та побутом. Його допомога полягала у пошуку житла, проходженні медогляду, оформленні документів тощо.
Ще у Харкові хлопець мріяв стати маркетологом, після школи навіть вступив у Політехнічний університет на спеціальність маркетинг. Але вчитись в Україні йому не судилось.
Замість того спробував свої сили у рекламі у логістичній компанії у Польщі. Робота знову ж таки була пов’язана з допомогою українцям, цього разу з отриманням віз та придбанням квитків.
Як українській втікач від війни потрапив у волонтери
Досвід втрати дома та вимушеної міграції, а також розуміння складнощів адаптації в новій країні й дозволили Кирилу швидко зорієнтуватись у потребах українських вимушених мігрантів після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Не всі волонтери у Польщі мали такий досвід.
“Як людина, яка у свої 15 років добре знала, що таке перебувати в укритті, і місто якої досі в окупації, то в тому, що буде повномасштабна війна в мене не було сумнівів. Я передчував це напередодні. Я дзвонив своїм знайомим в Україні, розказував що має бути під рукою, яку інформацію вони мають дізнатись, наприклад, про найближче укриття. Мене тоді мало хто сприймав серйозно”, - поділився хлопець.
24 лютого 2022 року прокинувшись о 5 ранку Кирило, як і мільйони українців, дізнався, що почалось повномасштабне вторгнення росії на Україну.
Перше, що він зробив — написав пост в інстаграмі із порадами, що робити.
“Найгірший помічник в такій ситуації — це паніка. Я знав, що мене читає багато друзів з України, тому я написав поради, що робити в цій ситуації, спираючись на власний досвід втечі від війни”, - розказав Кирило.
Наприклад, Кирило не радив одразу виїжджати, попереджаючи про затори і їх небезпеку. Наголошував на важливості діяти без паніки та рятувати життя, а не речі.
“Коли ми виїжджали у 2014 році, я пам’ятаю корки на дорогах, а по боках стояли ворожі танки. Треба було бути готовим до всього, особливо до того, що треба кинути всі речі та рятуватись”, - згадує історію свого порятунку Кирило.
Також для своїх друзів у Польщі Кирило в пості вказав, де найближчі пункти збору речей для українців у Кракові й що необхідно туди нести.
“Я розумів, що це лютий, зима, значить люди будуть потребувати теплих речей та теплої їжі. А також що це будуть переважно жінки та діти. Тому я одразу зібрав ковдри та теплі речі, які мав у себе. У мами та знайомих набрав жіночих речей. Та поїхав на перший пункт збору у Кракові біля стадіону”, - поділився спогадами про перший день повномасштабної війни Кирило.
Спочатку Кирило хотів просто передати речі й піти. Але побачив, що їх вже зібралась величезна кількість, і що з тим усім неможливо розібратись. Тому вирішив залишитись на їх сортування та роздачу.
Розуміння потреб українців, що опинились у чужій країні: що мусять знати волонтери
Майже два місяці Кирило був залучений до організації, волонтери якої роздавали речі, засоби гігієни, їжу українським вимушеним мігрантам та скеровували їх далі.
Хлопець згадує, що в Кракові були організовані автобуси до Закопаного — в санаторіях були пункти розселення.
Потроху хвиля новоприбулих воєнних мігрантів спадала, замість цього люди почали приходити з питаннями про можливість знайти роботу.
“Люди виїжджали не надовго, у багатьох був невеликий запас грошей, який почав закінчуватись. і повстало питання заробітку”, - згадує Кирило.
Маючи досвід працевлаштування інших людей, Кирило запропонував провести зустріч для всіх, кого цікавило це питання і розказати все, що знав сам.
“Людей цікавило де шукати роботу, як створити резюме, чи можна працевлаштуватись без знання мови — на всі ці запитання я намагався дати відповідь та поділитись практичними знаннями, які б допомогли українцям у пошуку роботи”, - пояснює хлопець.
Після першої такої зустрічі була друга, третя… Люди все приходили й приходили. Зустрічі з Кирилом мали неабиякий попит.
“Зустрічі проходили в Centrum Obywatelskie у Кракові й вони були абсолютно безплатними для людей. Через деякий час я вже проводив по 5-6 таких зустрічей на місяць”, - ділиться Кирило.
Тепер зустрічі проходять для тих, хто планує відкрити власну справу у Польщі. Наразі вже відбулось 3 таких зустрічі спільно з Ужендом міста, інформаційну підтримку отримало понад 145 українців.
Початок волонтерського руху Step by Step in Kraków
Кирило згадує, що про свої перші кроки у волонтерстві він нікому не розказував. Але згодом один знайомий поляк сказав йому, що він мусить про це говорити, адже це буде прикладом для інших.
“Я зрозумів, що деякі люди хочуть допомагати, але соромляться прийти й спитати, яка потрібна допомога, бояться, що не порозуміються або, що виявляться не потрібними. І я почав писати про всі активності, які робив у соціальних мережах”, - пояснює Кирило.
Це спрацювало, і все більше і більше знайомих почали долучатись до волонтерської діяльності Кирила.
Наприкінці червня 2022 року Кирило вже робив зустрічі не від себе, а від волонтерського руху Step by Step in Kraków.
Саме 26 червня 2022 року була зареєстрована сторінка у Фейсбуці організації, і саме цю дату лідер руху вважає початком створення організації.
“Чим більше я спілкувався з людьми, тим краще розумів їх потреби. Що давало можливість робити зустрічі на запит людей. А головне — я вже був не один”, - згадує Кирило.
На сьогодні у команді Step by Step in Kraków понад 30 волонтерів. Та основну роботу, пов’язану із координацією та організацією заходів взяли на себе три особи.
Ще у травні 2022 року до Кирила доєдналась Олена Таровик, яка займається організацією заходів. А у серпні 2023 року до молодих людей доєдналась Аріна Вершиніна, яка робить для волонтерського руху графічні матеріали.
Крім зустрічей для українців, яких цікавить пошук роботи, команда організовує та проводить за допомогою волонтерів з команди заняття з:
- пілатесу;
- декупажу;
- петриківського розпису;
- арттерапії;
- історії та культури Польщі;
- польської мови;
- легалізації тощо.
На запит дорослих українців команда Step by Step in Kraków організувала декілька заходів для дітей.
Популярне запитання: за які гроші працюють волонтери?
Від початку і до сьогодні волонтерський рух Step by Step in Kraków проводить всі заходи за власні кошти й не отримує жодного фінансування, ані від приватних фондів, ані від міжнародних організацій. Адже саме так працюють волонтери.
“Ані я, ані будь-хто з команди не отримує жодних грошей за свою діяльність. Ми все робимо як волонтери, а заходи проводимо після основної роботи”, - пояснює Кирило.
Наприклад, стандартом проведення заходів Step by Step є запрошення професійних фотографів, які допомагають зробити фотозвіти на волонтерських засадах. Завдяки цьому у соціальних мережах організації завжди якісні фотографії про заходи, що дає змогу долучити до них ще більше людей.
На сторінках організації завжди можна побачити докладну інформацію про кількість заходів, які саме це були заходи та про кількість людей, які взяли у них участь.
Так само організація докладно звітує про збори, які організовує.
Від школярів до далекобійників: коло українців, яким допомагають волонтери — розширюється
Саме через звітність, якій так багато уваги приділяють волонтери, люди довіряють організації. І саме через те їм вдалося закрити декілька важливих зборів, які команда Step by Step відкривала.
Перший збір був оголошений у серпні 2022 року, перед початком шкільного року. Команда збирала шкільні приладдя, канцелярські товари та зошити для українських школярів, які мали йти до школи.
“Ми тоді подумали, що наші школярі можливо вперше підуть до польської школи. І ми не хотіли, щоб вони відчували себе гірше польських дітей. Що в них чогось немає для навчання, або вони мають гірший рюкзак”, - згадує Кирило.
Тоді все необхідне для школи отримало 94 українських школярі у Кракові, які йшли навчатись у польську школу.
Потім був збір бляшанок для виготовлення окопних свічок: замість 300 бляшанок, які організація планувала зібрати за 2 тижні, зібрали понад 2000.
“Тоді ми зрозуміли, наскільки потужна сила людей нам допомагає, і що ми можемо більше”, - розказав лідер волонтерського руху.
Наступний збір — речі у херсонську область після підриву Каховської дамби. Згідно зі звітами волонтери зібрали й відправили в Україну понад 1 тони речей.
“Крім українців нам допомагають і польські фонди. Наприклад, ми співпрацюємо, з фундацією Człowiekowi-Człowiek. Вони неодноразово додавали до нашої допомоги щось від себе. Наприклад, 200 кг речей для Херсону, енергетики для наших військових, солодощі для дітей”, - розказує Кирило про співпрацю з поляками.
Волонтери долучаються і до діяльності польської фундації, демонструючи, що українці не лише отримують допомогу, а й самі готові допомагати.
Допомога українським далекобійникам у Польщі: знову українські волонтери
Останній хронологічно, але точно не останній в історії організації збір: речі для українських далекобійників, що застрягли на кордоні через протести польських перевізників.
“Нам подзвонила дівчина з України, яка переймалась здоров’ям свого батька, що застряг на кордоні. Вона підозрювала, що у нього розпочався бронхіт і він потребував ліків. І була готова заплатити будь-які гроші, аби ми йому їх відвезли”, - поділився Кирило проханням про допомогу українським далекобійникам.
Але в організації є принцип: не брати допомогу грошима.
Якщо хтось хоче долучитись до збору, він мусить сам купити й передати на збір необхідні речі. Деякі люди передають на збори організації навіть речі з інших міст, користуючись комерційними службами доставки.
“Як нам розповіли самі далекобійники, вся допомога, яка туди направляється, везеться на сам кордон. Але всі вантажівки не можуть стояти на кордоні, більшість з них перебувають на найближчих заправках та місцях паркування за 80 км від кордону. І ось у цих водіїв немає нічого, навіть питної води”, - розказує лідер волонтерського руху.
Кирило з водієм 25 листопада 2023 року відвезли та роздали речі 200 водіям на польсько-українському кордоні.
За словами волонтера, найбільше, чого вони потребують на сьогодні це:
- питна вода;
- швидкоїжа;
- продукти тривалого зберігання (сир, ковбаса, консерви);
- ліки проти застуди, болю та тиску;
- шкарпетки та теплі речі.
“Вони так раділи нашій допомозі! Ми дуже стомились і хотіла залишити все на другій парковці, але водії вже повідомили у чаті інших про наш бус, і на нас чекали. Довелось їхати далі й роздавати все самотужки”, - ділиться спогадами про непрості волонтерські будні Кирило.
Наразі організація проводить інформаційну кампанію щодо допомоги українським далекобійникам на кордоні на своїй сторінці у Фейсбуці.
“Волонтерство для мене — це можливість бути разом із людьми”
Якщо ти хочеш змінити світ навколо себе, то треба робити це власними силами, впевнений Кирило. А ще він впевнений, що не можна забувати про війну, адже вона триває. І свою волонтерську діяльність сприймає, як власний внесок у Перемогу.
“Я досить добре знаю, чого потребував, коли ми втікали від війни, і чого мені не вистачало. Зараз я хочу дати це все людям з України. Адже впевнений, що якщо їм допомогти сьогодні, завтра вони будуть допомагати іншим. Так ми зробимо наш світ кращим, так ми вистоїмо і переможемо”, - розмірковує Кирило Шкіренко.
Кирило також погоджується, що волонтерство допомагає йому прожити власний біль, пов’язаний із втратою домівки. Адже вже понад 9 років він не був дома через рашистську окупацію.
На тему: Кава, книга та Жадан: як українська “Нитка” у польському Кракові об’єднала українців
фото: колаж UAPL.INFO
